16600, Чернігівська обл., м. Ніжин,
пл. імені Івана Франка, 1,
е-mail: nemrada_post@cg.gov.ua
(04631) 7 19 11, 7 19 51, 15 80
фото мера
Міський голова міста Ніжина
Лінник Анатолій Валерійович
Блог міського голови
фото мера
Секретар міської ради
Салогуб Валерій Володимирович
Блог секретаря ради
Статистика
  • Зараз на сайті:
    119
  • Переглядів:
    5865958
  • Візитів сьогодні:
    1066
  • Візитів всього:
    2697249

Здобутки підприємництва

«Ми вирішили, що маємо бути кращими. Так і є!»


Скільки часу в бізнесі, не рахувала, просто жила і працювала. Найкращою винагородою для себе вважає одну коротку фразу свого колективу: “Романовна, ми з тобою хоч на край світу!”. Знайомтеся: приватний підприємець Пасулько Ганна Романівна, власниця торгових закладів “Продуктовий рай” по вул. Семашка та “Продуктовий” біля Олійжиркомбінату. Робота - два магазини, сім’я - двоє дітей, чоловік на роботі, сама в “круговороті” дня, домашнє господарство - кури, кролі, качки, городина. Всі  знають, що мають робити, всі все встигають.

Чи не важко в такому темпі бути жінкою? “Та я саме в такому темпі і почуваюся жінкою. Якщо зупинюся і присяду - буду сумувати. Звісно, інколи хочеться розслабитися. Бувають такі моменти. Бувають. Та немає коли. На старості літ на те все буде час. А нині треба жити! Жити на повну!” - констатує Ганна Романівна.

Моя співрозмовниця відразу “накрила” хвилею неймовірної енергії і суто жіночої непосидючості. Говорила відверто все, що думала. Інколи з посмішкою, просила не записувати, бо то було “між нами, дівчатами”. Ми говорили про приватний бізнес, а вийшла розмова про життя.

“З чого починала власну справу? З плетених кошиків. Продавали на базарі до свят, возили по всій області та Україні по ярмарках. Так і бізнесували. Та жити від ярмарку до ярмарку важко. Адже жити треба кожен день. Почали придивлятися до торгівлі продуктами харчування. Їх люди купують практично щоденно. Вивчали райони розташування магазинів, кількість покупців і що головне - їхні зауваження і вимоги до торговельних закладів. Аналізували все те. Подумали добре і вирішили: беремося, маємо бути кращими. Так і зробили. Сьогодні ми кращі, і я не блефую. Про це скажуть мої заклади, мої покупці, мій колектив. Що означає кращі? Та все означає: чистота і привабливість магазину; охайні і привітні продавчині; завжди свіжий і різноманітний товар; нульові ваги, з похибкою у 2 г від виробника. Покупці виходять від нас зі словами “Дякую”. Оце і означає кращі!

Чи важко бути такими? Це робота. Щоденна. Найперше - колектив. Ми відкрилися 18 вересня 2015 року. Всі, хто прийшов працювати тоді, працюють і нині. У нас нема плинності кадрів. У нас є колектив! І я пишаюся своїми дівчатами. Ми разом вистояли, коли було важкувато. Серед продавців є й такі, хто має понад 20 років стажу роботи в торгівлі, є ті, хто прийшов “нічого не вмію, нічого не розумію”. Сьогодні всі всьому навчилися, всі знають свою роботу. Я скажу більше. Мій бізнес розвивається завдяки роботі і ставленню до неї всього мого колективу. Я щаслива і рада. І за своїх дівчат, як кажуть, “порву кожного”. Скажу чесно: мене гордість розпирає, бо всі мої працівники належним чином оформлені: йде пенсійний стаж, заробітна плата без конвертів. Люди отримують те, що заробили. Лікарняні, відпускні - повний соціальний пакет, як кажуть. Я не шкодую за жодною виплаченою їм гривнею. Моє переконання - на обмані і приниженні добрих стосунків не налаштуєш, а значить і роботи доброї не буде. А ми - колектив. Разом і в свята, і в будні. У людей є робота без “викрутасів”, а у мене є однодумці і помічники, на яких покладаюся щодень. Можливо, я не така, як всі (сміється), та я саме така, особлива.

Ми кращі ще й тому, що інтереси нашого покупця - це і наші інтереси. Саме так ми формували асортимент - те, що приваблює людей, що їм цікаве і необхідне. І саме тому у нас є товар і на 5 гривень, і на 50, і на 150. Ми поважаємо купівельну спроможність і пенсіонера, і того, в кого гарні заробітки. Але це не означає, що комусь краще, а комусь гірше. Цінова політика, звісно, коливається. Але я ніколи не женуся за відсотками. Я не працюю за принципом”остання шкура”. Я прекрасно розумію людей, адже живу поруч з ними, а не в “космосі”. Свої інтереси, як бізнесмена, захищаю не націнками, а товарообігом. Це нелегко. Беремо багато різного товару, невеликими партіями, щоб завжди був свіжим і слухаємо, слухаємо наших покупців. Тісно співпрацюю з постачальниками. Їх у мене з усієї України. Це, знову ж таки, завдячуючи нашим покупцям. Був один виробник ковбаси, а запитували ще й інших. Відслідкували попит, тепер у нас і виробники в «асортименті». Враховуємо інтереси всіх. Це магазин, а значить ми маємо запропонувати товар кожному, хто завітає до нас. І це не проблема покупця, де і як знайти, це наше завдання забезпечити його необхідним. Сьогодні в рейтингу товари щоденного споживання: хліб, крупи, молочні продукти, ковбасні вироби. Кожен купує на свій смак і гаманець. Щоправда, відзначу: люди навчились купувати потрошку. Та й ми разом з ними навчилися забезпечувати весь асортимент потроху. Смаколики теж купують. Та, знову ж таки, хто скільки.

Для того, щоб була торгівля, треба жити в злагоді з покупцями. Маємо збалансовувати наші спільні інтереси і можливості.

Важко нині всім. Звісно, хочеться, щоб малий бізнес менше чавили податками, розуміли певну сезонність роботи, дали змогу не виживати, а розвиватися. Щоб дали більше “повітря” нам, звісно, за умови і нашої доброчесності.

До всього того, про що сьогодні говоримо, йшли своїм шляхом і досвідом. Свого часу, коли приїхали з чоловіком і маленьким сином до Ніжина з Одеси(приїхали студентами з гуртожитку), дивувалися, як можуть просто так у шкільному саду лежати яблука. Пам’ятаю, наварили варення, компотів... Я зі свого життя розумію одне: треба завжди йти вперед. Сьогодні у мене гарна родина: донька 10 рочків, але досить самостійна і відповідальна; син вступив до харківського вишу, чоловік працює, я теж. Господарство тримаємо, працюємо всі. Кожен знає, хто траву рве, хто годує, хто урожай збирає, а хто його переробляє (сміється) - вчора консервувала огірки. До мене приходять за домашніми яйцями з усієї округи. Маю види і на городину. Взагалі живу на повну, як і працюю! Не в півноги і не в півсили”.

Спілкувалися напередодні Дня працівників торгівлі. Тож і попросила Ганна Романівна висловити побажання колегам. Вийшло так:

“ПРОЦВІТАННЯ І МЕНШЕ ПРОБЛЕМ. ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД НАС САМИХ. БУВАЄ ВСЬОГО. АЛЕ ЯКЩО ХОЧЕШ ПЛАКАТИ - ПЛАЧ. ЯКЩО ХОЧЕШ ПРАЦЮВАТИ - ВСТАВАЙ І ЙДИ. ЗДОРОВ’Я УСІМ І ТІЛЬКИ ВПЕРЕД. ВПЕРЕД І НЕ ЗУПИНЯЙТЕСЯ НІ ПЕРЕД ЧИМ І НІ ПЕРЕД КИМ! ЖИТИ - ЗНАЧИТЬ ЙТИ ВПЕРЕД! ЗНАЧИТЬ БУТИ КРАЩИМИ!”.


«Ассолька» - мрія для малечі

 Працювати на благо суспільства чи отримувати прибуток? А, можливо, це поєднується? Чи є люди, які займаються малим бізнесом, які не йдуть по головах заради паперових мрій? На моєму шляху трапилась така особистість.

Юрій КУзуб - підприємець з 2000 року. Він займається реалізацією молочних продуктів, які допомогли йому у створенні власного бізнесу. Веде свою справу Юрій не сам. Помічниками є його дружина, сестра і мати, які працюють над розробкою  і втіленням ідей підприємницької справи. Однією з найбільших і, мабуть, найпродуктивнішою ідеєю є його новостворений магазин «Ассолька». Можливо, хтось вже бачив на вулиці Шевченка цей заклад, який скоро буде приваблювати немало відвідувачів.

Зазначу, що приміщення є трохи незвичним. У ньому об’єднано  декілька відділів. У закладі можна буде знайти продукти дитячого харчування, малюки матимуть змогу відпочити з батьками у затишному кафе або погратися на безкоштовному майданчику, який їх неодмінно зацікавить.

Власник «Ассольки» палкий прихильник моря, тому над стилем закладу не довелося довго міркувати. Морська тематика буде неодмінно цікавою для його маленьких відвідувачам. Щодо назви, то Юрій теж швидко втілив її у життя. За його словами,  Ассолька - це така собі наївність, створіння, яке по-дитячому вірить в диво. Можливо, десь далеко, але вже так скоро вона побачить омріяні вітрила. Ось такими мрійниками і романтиками можуть бути звичайні підприємці. Спочатку ти очікуєш зарозумілих фраз, але в одну мить він дивує тебе своїми неординарними поглядами на діловодство.

Коли я запитала, чому вибір напряму закладу був спрямований на дітей, Юрій дав досить правильну, на мою думку, відповідь. Він чітко виділив одну з головних проблем нашого міста: «Дітей нічим зайняти, звісно, піти є куди, але були б гроші». Дійсно, є велика потреба у розвагах для дітей. Хотілось би, щоб наша малеча зростала не в чотирьох стінах і не в брудних під’їздах, а в місцях, які приносили б користь, розвиток і задоволення.

Що ж до самого закладу, то перше, за що взявся підприємець, була розробка проекту дитячого майданчику. Він буде безкоштовним. Юрій розповідає, що вже сьогодні діти цікавляться ним, і він навіть дозволяє їм трішки пробігти по сходах, звісно, тільки в присутності дорослих.

На його думку, малечі сподобається подібне місце, сподобається і його трьохсоткілограмовий якір, і смачна випічка, і кімната творчості та й загалом саме планування місця дозвілля, адже, за словами власника, воно не буде схожим на всі інші.

Якщо говорити загалом про підприємництво, то у Юрія є своя думка щодо цього. Він вважає, що для його розвитку необхідний ринок. За його словами, те, чим він займається, це не підприємництво, це торгівля, можливо, спосіб виживання. Велике діло можливе, якщо йому віддаватись сповна, але від кожної ідеї, від кожної справи потрібно отримувати задоволення, адже в протилежному випадку справа не має сенсу.

Кожна ідея потребує не тільки капітал, але й бажання, адже без нього ти не отримаєш насолоди. Якщо згрупувати все це, підприємець отримає не тільки гроші, але й задоволення, а якщо воно є, то можна сказати, що справа не вкрала твій час, а перетворила його на моменти втіхи.

 


"Бізнес для сильних духом"



 Бізнес любить сильних духом і цілеспрямованих людей, які бачать мету і впевнено йдуть до неї. Тільки тоді власна справа принесе не тільки прибуток, а й задоволення.

Ніна Подолянко в приватному бізнесі вже сімнадцять років.  За фахом вона товарознавець, тож і вирішила продовжувати працювати в торгівлі. В 1999 році взяла в оренду магазин «Зірочка». За підтримки  родини, однодумців стала створювати власну справу. На жіночі плечі лягла величезна відповідальність, адже бізнес - це, перш за все, ризик і певна частина везіння.

Нелегкі дев’яності, нестабільність вимагали праці на повну силу. Реформування армії примусило задуматися над викупом приміщення магазину. На той час воно стояло на балансі «Воєнторга».  Щоб викупити приміщення, довелося продати бабусин будинок. Ризик, звісно, був.

Всією родиною взялися за переобладнання приміщення магазину. Необхідно було зробити його привабливим, світлим, сучасним. Тут Ніна Миколаївна перекваліфікувалася на дизайнера. За її ідеями переобладнали та зробили сучасний дизайн торговельних, банкетного залів магазину. На той час банкетний зал «України» був, без перебільшення, одним з кращих в Ніжині. Його неперевершений інтер’єр приваблював відвідувачів. Він і нині залишається одним із кращих залів у Ніжині.

- Приємно працювати з людьми, які тебе розуміють, - говорить Ніна Подолянко. - Протягом всіх цих років мені щастило з кадрами. Я ніколи не давала оголошень про прийом на роботу. Якось до мене самі йшли продавці. Відсіювалися одиниці. Головна риса, яка повинна бути притаманна продавцю, - це чесність. Якщо вкрав хоч один раз, то будеш красти й надалі, а згодом це виявиться. Але такі в нас не затримуються. Ми вже й на пенсію проводжали, і заміж віддавали своїх працівниць.

В «Україну» йдуть працювати за рекомендацією, а це вже говорить  про високий статус підприємства.

Тут кожен має право голосу, може висловити свою думку, подати ідею. Але, якщо керівник не згодна, їй необхідно довести - і тоді ідея може реалізуватися. Такий тут принцип роботи.

За всі роки Ніна Миколаївна жодного разу не пошкодувала, що створила власну справу. Освіта, здобута в молодості, стала в пригоді. Й нині згадує, як маленькою дівчинкою батько, який був бухгалтером і мав справжній хист, навчив її рахувати на рахівниці. Це й передалося Ніні. Завжди була «своєю» серед цифр. Тож навчання в технікумі було тільки в радість. Батькова наука знадобилася. Пішла батьковою стежиною.

Сьогодні Ніна Подолянко - успішний підприємець, міцно тримає підприємство в своїх руках. Впевнено дивиться в майбутнє.

- Якось підслухала розмову постійних відвідувачів, які стояли в черзі, мовляв, було б непогано десь посидіти відпочити, чайку-водички попити. Виявляється, що в районі  немає жодного закладу громадського харчування, щоб можна було зайти й «перехопити на ходу». Ідея сподобалася. Подумала, зважила всі «за « і «проти», і от незабаром біля «України» відкриється кафе.

Без заперечень, бізнес має приносити прибуток, - говорить Ніна Миколаївна,- проте, прибутком необхідно розумно розпорядитися. Гроші можуть закрутити голову, їх необхідно вкладати в розвиток підприємства. Це, мабуть, і є одна з складових успішності.

Ніна Подолянко не любить публічності, проте, її благодійність відома ніжинцям. Неодноразово, як тільки почалися бої на Сході, передавала допомогу, дуже переживала за наших бійців, намагалася їх підтримати. Не любить хизуватися своїми численими грамотами, подяками іншими нагородами. На столі лежить медаль «За гордість і патріотизм», яку їй вручили на останньому засіданні клубу «Ділова жінка», відзнака, яка свідчить про щире серце і добру душу.

День підприємця Ніна Миколаївна не вважає професійним святом, це її робота, а святкують завжди колективом День торгівлі, якій присвятила все своє життя.


"Бізнес не лише прибуток, а й задоволення"

«Бізнес - це справа, яка, перш за все, спрямована на отримання прибутку, який би він не був. Реалізація в цій сфері можлива, але без початкового капіталу втрачає сенс. Хочеш отримати прибуток - дай поштовх справі, вклавши якусь суму», – переконаний приватний підприємець Сергій Балаба. На сьогодні сфера бізнесу набула великої популярності. Воно й не дивно, адже ти працюєш, знаючи, напевно, що якусь копійку неодмінно заробиш.

Підприємець, про якого піде сьогодні мова, пройшов тернистий шлях заради успіху. Можливо, розповідь про нього стане поштовхом комусь у власній справі.

Сергій Анатолійович Балаба працює в сфері бізнесу вже чимало років. Закінчив Чернігівський технологічний університет, здобувши професію бухгалтера, активно взявся   за роботу. Працював за фахом на хлібозаводі. Але низька зарплатня зовсім його не влаштовувала, не вистачало коштів на елементарні речі. Тоді Сергій Анатолійович вирішив зайнятись більш вигідною справою - відкрити власний бізнес. Вивчив ринок збуту ковбасних виробів,  продавав їх оптом, а згодом відкрив уже власну оптову базу. Бізнес процвітав, приносив прибутки, проте, вільного часу майже не залишалося. «Бізнес любить сильних і цілеспрямованих», – говорить Сергій Балаба.

Приємно, коли біля тебе є однодумці, які допомагають, сприяють розвитку і, звичайно, підтримують. Сергію Балабі допомагає дружина, яка робить значний внесок у спільнусправу. Далі життя вже саме підштовхувало до успіху. На сьогодні з ним спільно працюють більше ніж 50 людей, які вміють себе організувати у цій сфері. З часом він відкрив мережу магазинів «City Market». Нині ці  торгові точки знаходяться по вулицях Прилуцька, Молодіжна, Єсипенка і на головній площі міста.

За словами Сергія Анатолійовича, весь його бізнес приносить не тільки прибуток, але й велике задоволення. Воно й не дивно, адже коли прибуток дійсно є, то й працювати є бажання. Але, попри це, підприємець не планує поки відкривати нові заклади. За його словами, часу звичайно бракує, але йому подобається, що його сім’я - дружина Людмила та доньки Анастасія та Іванна - завжди біля нього. Весь вільний час бізнесмен присвячує дітям, він цінує кожну секунду проведену з ними. У саме поняття «бізнес» Сергій вкладає чітке його визначення- прибуток.

Тож, вміючи організувати час і розподілити зусилля, можна отримати непоганий результат, який, можливо, перевершить твої сподівання. Вміти чекати, працювати не покладаючи рук, мати за своєю спиною вірних людей, які завжди тебе підтримають, є запорукою успіху будь-якого підприємця.

Олексій Гавриш: «Ринок має бути наповнений

і продавцями, і покупцями»


Думки про те, що ринки невдовзі зникнуть як обєкти торгівлі, безпідставні. Бо їх не замінять ні супермаркети, ні бутіки, ні суперсучасні магазини. У кожного з перелічених свій контингент споживачів. А от від походу на ринок практично ніхто не відмовиться. І справа не лише в “домашніх” продуктах. Сюди ходять і за покупками,і “себе показати”. Тут ведуть власні справі, диктують моду, торгуються в ціні, пліткують, заводять нові знайомства, підглядають бізнес - ідеї, обмінюються рецептами домашніх страв і дізнаються новини.

Просто ринок - це особлива територія і бізнесу, і соціального контакту.

Про ці прості і водночас складні речі ми поспілкувалися з виконуючим обов’язки директора ТОВ “НІЖИНСЬКИЙ КООПРИНОК” Олексієм Гавришем.

Його робоче місце для покупців - це територія, де вони можуть придбати необхідне, для торговців - це підприємство, яке надає послуги по здійсненню торгової діяльності. Олексій Гавриш не ніжинець і в місті нещодавно, та в роботі ринку не новачок. І тому навіть цікавіше почути його думки про ніжинський торговельний бізнес.

“У Ніжині значна кількість підприємців працює на ринках. І багато хто з них працює вже не один десяток років. Хтось більш успішний, хтось просто “втягнувся” в підприємницьку роботу. В переважній більшості, це люди, які в далеких і буремних 90-х разом з обвалом економіки втратили і своє робоче місце, і свою професію. Натомість, через власні помилки і успіхи, пройшовши навчання життям, вони змінили статус “безробітний” на новий - підприємець. Держава законодавчо оформила свої відносини з ними. Вони оформили своє життя у постійні клопоти і виклики. Так народжувався малий бізнес.

Я представляю підприємство, яке можна віднести до середнього бізнесу і по формату, і по капіталовкладеннях, і по прибутках. І для бізнесу, який представляю, головним є люди, які представляють отой, малий бізнес. І щоб успішно будувати свій бізнес, треба щодень мати спільну мову з більш ніж тисячею осіб. Бо головна цінність мого бізнесу - підприємці. Мало того, ми зацікавлені, щоб їхня справа була вдалою, щоб розвивалася. І щоб люди реалізовували себе. Ті, хто реалізував свій талант, своє вміння, досягають і результатів, і успіхів. Мені щиро хочеться, щоб саме таких було більше щодня.

Я сам не ніжинець і мені дуже цікаво знайомитися з містом і людьми. Зізнаюся, приступав я до цього з певним острахом. Але сьогодні можу з упевненістю сказати, що підприємці в Ніжині цікаві і наполегливі. Вміють захищати свої права і свій бізнес. Адекватні і логічні у пошуку рішень та зважені у вирішенні бізнес-питань. Це порядні і добрі люди.

Знаєте, ринок - як маленька держава, де населення різномаїте по соціальному рівню і рівню освіти, по релігійних поглядах і політичних прихильностях. І от тут головне - знайти точки дотику і порозумітися з усіма. Стати одним цілим, щоб досягти результатів. Для мене всі, хто працює на ринку, один великий колектив. Але я не можу назвати людей, які торгують на ринку своїми підлеглими. Вони для мене партнери по бізнесу. І головне у нашій роботі - результативний діалог. На це націлений сам і спонукаю до цього і обслуговуючий персонал, і всю адміністрацію ринку. Для побудови діалогу потрібне і вміння, і що головне - бажання. Останнім часом багато і різного відбулося на ринку. Багато прозвучало взаємних образ і обвинувачень. Але є бажання чути один одного, саме чути, а не просто слухати. Ми почали більш тісніше працювати з громадською організацією підприємців, яка створена на ринку. Ми кожен зі свого боку зрозуміли: нам потрібне тісніше спілкування, потрібен обмін думками. От нещодавно у нас відбулася зустріч з підприємцями, і ми прийшли до єдиного бачення - створення своєрідного інституту уповноважених.Тобто від кожної дільниці ринку буде уповноважений колективом підприємців представник, їхній неформальний лідер. Вони оберуть його самі. І цей уповноважений буде представляти їхні інтереси у спілкуванні з адміністрацією ринку. Уявіть, на ринку щодень працює більше тисячі людей. Звісно, у кожного свої проблеми і негаразди. Так от, ті, які в межах компетенції адміністрації ринку, обслуговуючого ринок персоналу - мають бути озвучені один раз, бо далі йде вирішення проблемних питань. Надання торгових місць, їх благоустрій і ремонтні роботи, дотримання санітарних вимог і правил торгівлі - це напрями спільної роботи уповноважених і працівників нашого підприємства. До слова. Своїх підлеглих, а це контролери, обслуговуючий персонал, працівники бухгалтерії, будівельники, я поставив до відома про принцип роботи. Скарга чи проблема з вуст підприємців може бути озвучена лише один раз. В межах компетентності має бути зроблено все для усунення проблеми чи вирішення питання. Мені інколи доводиться чути від працівників підприємства, як на мене, досить дивну фразу: “ми не можемо знайти спільну мову”. Я попередив: якщо не можете спілкуватися з нашими бізнес-партнерами, то сенс перебування вас у колективі буде розглянутий негайно. Проблеми підприємців, які можуть бути вирішені, але не вирішуються, не на користь і не в честь нашому підприємству. Тож чи є логіка “тримати такий курс” і далі? Як на мене - ні. Робота, якою ми займаємося, є доволі складною. Маємо справу з численними законодавчими нормами і вимогами, і що головне - з людьми, з різними по характеру людьми. Але, щоб успішно вести свій бізнес, треба знаходити спільну мову з усіма. Не повинно звучати фрази “не подобається - йди звідси” . Якщо щось не влаштовує - шукаємо варіанти узгодження обопільних інтересів. Сьогодні складно усім: і малому бізнесу, і середньому, і споживачам наших послуг. А значить втрачати і партнерів, і тих, задля кого ведемо свої бізнеси як мінімум нелогічно, як максимум - самогубство.

Багато говорено про ціни на торгові місця. Багато і всякого. Це можна розглядати як окрему тему розмови. А сьогодні скажу так. У нас на території ринку реалізовуються і продукти харчування, і промислові товари, і надаються різні дрібні послуги. Земельну ділянку, на якій розташовано ринок, ми орендуємо у громади міста і сплачуємо за це кошти до міського бюджету. Що стосується торгового місця на промислових рядах, то там іде оренда торгових контейнерів, ролетів та інших малих архітектурних форм. Тут оплата визначається на договірних засадах. Її формування залежить і від ринкового попиту, і від сум оплат за оренду землі. Під час спілкувалися з підприємцями ми обговорювали і це. Підприємці рахувати уміють. І коли я назвав суму за оренду земельної ділянки, яку ми платимо (1 млн. 156 тис. грн. за рік), то багато питань відпало. От сіли, порахували і знайшли з підприємцями порозуміння. Сьогодні сотні підприємців укладають договори на оренду торгових місць.

Що стосується продуктового сектору ринку, і тих, хто реалізує власноруч вирощену сільгосппродукцію, то тут ціна торгового місця регулюється державними структурами. Ціна має граничні розміри і затверджена у нас Чернігівською обласною державною адміністрацією. Сьогодні ця сума, можна сказати, досить гуманна - 4 грн. торгове місце. Це обраховано відповідно до нормативних документів. Факт оплати фіксується касовим чеком, з якого наше підприємство сплачує належні податки. З кожного. Не хочу вірити, що комусь таких чеків не дають. Та якщо хтось має такі факти - повідомляйте. Ви не повинні віддавати свої кошти до “невідомої кишені”. Це порушення, і йому не місце на нашому ринку. Отримуючи плату за надане торгове місце, ми не втручаємось у формування цін на товари і на кількість того ж таки товару. Це право продавця. Згоден, сьогодні ще не досить комфортно на території продуктового ринку, але це тимчасові незручності, пов’язані з реконструкцією.

Знаєте, поспілкувавшись з ніжинськими підприємцями, я приємно констатую для себе високий рівень їх свідомості і як громадян, і як підприємців. І скажу відверто: я високо ціную відносини, які у нас складаються з ними. Я щиро радію знайденій спільній мові, прагненню співпраці. Дякую їм за це.

Єдине, чого мені сьогодні шкода, то це ситуативна поява на ринку людей, які “висмикують”проблемні питання суто економічного чи навіть побутового спрямування і пов’язують їм політичні прапори. Політизованість ніжинського ринку - це певною мірою його своєрідна особливість.

Такими пристрастями нещодавно було огорнуте питання стихійної торгівлі по вул. Московська. Мусуючи політичні теми, чомусь геть забули, що те, що робилося на вулиці, було не просто поза законом, воно було ще й поза здоровим глуздом. Стихійна торгівля не розвиває здорову конкуренцію, яка базується на якості, ціні, асортименту. Стихійна торгівля сприяє свідомому, підкреслю це, свідомому нараженню на небезпеку своїх же друзів, рідних, знайомих. І в першу чергу, як людина, я вдячний і громадській організації підприємців ринку, і владі міста, і правоохоронним структурам, які всі разом поклали край такому загрозливому безладу. Це показник свідомості людей, показник їхньої відповідальності за свої дії, за свій бізнес, за свою позицію, і найголовніше - за своє місто.Звісно, не кривитиму душею, я дякую за це і як представник бізнесу. Бо підприємці, які торгують на ринку, позбулися нездорової і незаконної конкуренції під його стінами. Поповнилися і ряди торгуючих на самому ринку. Так, нас це теж радує.

Ще раз прошу вибачення за сьогоднішні певні незручності для тих, хто прийшов вперше чи повернувся на ринок. Невдовзі все устаткується.

Ми поставили собі за мету - поліпшення якості послуг і для тих, хто реалізовує товар, і для тих, хто його купує. І ці сторони процесу тісно пов’язані між собою. Не буде якісних, сучасних умов, ніхто не піде на ринок: ні підприємці, ні покупці.

Цього року ми інвестуємо 5 млн. грн. Ці кошти йдуть на зведення нового м’ясного павільйону на ринку. До кінця року ми його запустимо. Це буде найсучасніший м’ясний павільйон у Чернігівській області з усією належною організацією і умовами прийому м’ясної продукції, визначенням її якості, проведенням санітарно-ветеринарного контролю, зберіганням і реалізацією. Буде належне освітлення і кондиціювання, будуть належні побутові умови і для продавців. В кінцевому результаті - все це повага до покупця. Сьогодні реалізація м’ясної продукції йде у пристосованому приміщенні. І я дуже вдячний за розуміння і терпіння усім: і хто продає, і хто купує там. Новий павільйон розрахований так, що місця вистачить усім: і заготівельникам, і тим, хто вирішить продати м’ясо зі свого домашнього кабанчика чи корівки. Ціна торгового місця у павільйоні не зміниться. Я не бачу підстав для її зростання, хіба що нас усіх накриють інфляційні процеси в країні. Дай Боже, такого не буде.

Ми зацікавлені в тому, щоб люди йшли саме до нас на ринок і торгувати, і купувати. Ринок має бути наповнений і продавцями, і покупцями. Скажу чесно, нам ще багато над чим треба попрацювати. Зокрема це стосується зонування продуктового сектору ринку. Плануємо зробити сучасні та зручні торгові місця і для такої категорії торговців, яку в народі називають “бабусі і дідусі”. Тобто для тих, хто час від часу, за потреби, продає городину чи м’ясо-молочну продукцію з власного господарства. В основному це сільські жителі. Хоча доведеться вирішувати одну суттєву проблему - нерегулярність такої торгівлі, а значить і невизначеність у необхідній кількості таких торгових місць, а ще і нестабільність самого асортименту. Сьогодні картопля та сир, а завтра домашні курка, яйця та квіти. А до кожного виду товару є і свої вимоги по реалізації. То бабці що, клонуватися, аби продавати на різних місцях? Проблема... Та ми обмізкуємо і тут рішення.

Ми не просто прагнемо “набудувати” купу торгових місць, зайнявши всі вільні площі. Ми думаємо і про сам благоустрій території. Вже завезли тротуарну плитку для облаштування територій. Будемо вкладати так, щоб було водовідведення дощових і талих вод. Ми запланували багато роботи. І це робиться зараз і тут. Це інвестиції, які ніхто і нікуди не забере. Вони в Ніжині і для Ніжина.

А взагалі, перспективу ринку я бачу, як торгове місто в місті. Розташування території ринку в центральній частині міста підказує нам робити його більш відкритим. Для цього і будуємо додаткові входи в ринок. Щоб, навіть прогулюючись містом, вам закортіло зайти на ринок. Для цього плануємо і вивчаємо можливості подовження режиму роботи ринку. Зараз працюємо і над проектом по благоустрою території. Налагодимо гарне освітлення. Плануємо і стоянку для авто. Там, де сьогодні будуємо новий вхід на ринок з боку вул. Московська, плануємо і прохід, і павільйон з урахуванням архітектурних особливостей сусідніх будівель. Розробляємо проект, отримали містобудівні умови. За допомогу і оперативність хочу подякувати фахівцям міста. Споруда буде відповідати всьому архітектурному ансамблю цієї частини вулиці.

Конкуренції колег ми не відчуваємо. Але налагодити добросусідські взаємини будемо намагатися. Маємо напрацювати певну взаємовигідну форму співіснування. Щоб не було різкого контрасту. Так сусідство з комунальним ринком наштовхує на вирішення певних питань. До прикладу. Не може біля м’ясного павільйону “ароматизувати”сусідська вбиральня. Треба організація її належного утримання.

На 2017 теж є плани. Завершуємо все розпочате будівництво. Хоча і тут є особливість. Якщо будуємо, то плануємо це разом з підприємцями. Звісно, можна просто будувати. Та постає питання: для кого і для чого? Нове має бути підприємцям, в першу чергу, по фінансових силах. Набудувати, щоб стояло “правцем” , бо немає змоги здати його в оренду - значить втратити здоровий глузд. Розвиток і економічний розрахунок повинні йти в одній “упряжі”.

Засновники нашого підприємства ставлять перед нами завдання: комплексний підхід до надання послуг підприємцям і всі разом - надання якісних послуг покупцю.

Ми добросовісні платники податків. За рік ця сума сягає 2,5 млн. грн., з яких 1,5 млн. грн. надходить до міського бюджету. У штаті підприємства 27 чоловік - це робочі місця. Ми вкладаємо значні кошти в облаштування ринку, в благоустрій. І все це, повторюсь, залишається в місті і для міста. Давайте не будемо ходити на ринок за політикою. Життя не у виборах, воно якраз поза ними. Давайте ходити сюди за приємними і корисними покупками.

І наостанок зауважу. Ми традиційні і ми сучасні. Ми рухаємось вперед. Вперед до якісних послуг, якісних умов, якісного товару, якісного бізнесу”.


Сергій КОТ: «Головне - бачити мету і впевнено до неї йти»

 

Цього року виповнюється двадцять років, як Сергій Кот в приватному бізнесі. Вироби ТОВ «Ніжинський хлібобулочний комбінат» давно знайшли свого споживача не лише в Ніжині, а й в прилеглих населених пунктах району. Вирізняються якістю і доступною ціною. На ринку, де є фірмова точка підприємства, завжди черга, а це показник для підприємця, для всього колективу.

Розпочинав  свій бізнес Сергій Кот у далекі дев’яності. Нелегкий час для створення власної справи, адже недосконале законодавство не давало можливості швидко і успішно створити власну справу і працювати. Але в той час на старті власного бізнесу були всі рівні. Донині втрималися лише найсильніші. Закінчивши Український державний університет харчових технологій, Сергій Васильович декілька років працював у харчовій промисловості, проте, зрозумів, що необхідно створювати власну справу. Ще молодий горів ідеями власного бізнесу. Знання, здобуті в університеті, знадобилися. Тож обрав справу за фахом - те, що було до душі. З розвитком допомогли партнери, друзі. Спочатку невелика пекарня на консервному комбінаті і десять працюючих, потім обладнав пекарню біля торгового центру «Україна». Справи йшли. Бізнес розширювався, з’явилися нові робочі місця,  новий асортимент, оновлювалося обладнання. З 2007 року приватний підприємець створив товариство. Нині ТОВ «Ніжинський хлібобулочний комбінат» має власні приміщення, офіс по вулиці Носівський шлях, налагоджену мережу торгівлі, власні фірмові  торгові точки.

- Мені приємно, що поряд зі мною працюють мої однодумці, фахівці, які разом зі мною бачать перспективу розвитку, - зізнається Сергій Кот. - І хоча розвиваємося не так, як хотілося б, а на це є багато причин, за двадцять років зробили певні висновки. Є досягнення, працюємо над власними помилками. Головне - бажання працювати і розвиватися.

Продукція хлібокомбінату неодноразово представлялася на обласному конкурсі «Кращий товар року», який раніше проводило підприємство «Чернігівстандартметрологія». Дипломи переможця, кубки й нині на почесному місці в офісі як стимул до роботи працівників підприємства.

Працювати в сучасному бізнесі нелегко, зазначає Сергій Васильович. Причин багато. Серед них і нерівні умови доступу до ресурсів як сировинних, так і адміністративних, які мають значний вплив на ринок не лише реалізації, а й закупок. Тож доводиться, в першу чергу, працювати на якість продукції. Нещодавно ввели в дію закупівлі через систему ПРОЗОРО, яка дає можливість брати участь у торгах, тендерах, пропонувати свою ціну, «засвітитись» невеликим підприємствам. Раніше про це ми навіть не чули або нас не допускали. На краще змінилися закони в оподаткуванні. Але державна система переважно працює на монополістів. Невеликим підприємствам з нею боротися дуже важко.

Вже сьогодні реформи євроінтеграції примушують працювати з більшою відповідальністю, на повну потужність, особливу увагу приділяти якості продукції, організації виробництва.

ТОВ «Ніжинський хлібобулочний комбінат» випускає більше сорока різновидів хлібобулочної продукції, сухарі. На підприємстві працюють більше півсотні працівників, які забезпечені належними умовами праці, соціальним пакетом.

Серед своєї продукції пишаються хлібом на хмелю, який хоч і затратний, зате дуже корисний і має лікувально-профілактичні властивості. Хліб бездріжджовий. Серед новинок - «Хліб апетитний», «Хліб цільнозерновий».

- Наш колектив постійно працює над поповненням асортименту, є багато ідей, - говорить Сергій Кот.

Нині на підприємстві триває процес реконструкції. І хоча вона поки що призупинилася, керівник впевнений, що це все тимчасово, головне - бачити мету і впевнено до неї йти.

 

Юрій ХОМЕНКО: «Головне в бізнесі не боятись ризикувати»

 

Кожна мрія має право на життя. Хтось втілює її з обережністю, а хтось не боїться ризикувати. Коли людина поєднує приємне з корисним, народжується щось неймовірне, щось, що змушує йти далі наперекір негараздам та думкам інших. Створивши подібне, мрія стає реальністю. Тож не бійтеся мріяти!

Недаремно перші слова нашої статті мають подібний зміст. Герой нашої статті є теж мрійником, але нотки цієї замріяності тісно переплетені з реальністю. Він не боїться втілювати незвичайні ідеї в життя, він знає всьому ціну, знає, що кожна справа потребує великої уваги та зацікавленості в ній. В юності він цікавився рок-музикою та вже тоді мріяв про свій заклад, де люди будуть відпочивати та ловити моменти кайфу, забувати про свої справи та віддаватись відпочинку на повну.

І з часом йому це вдалося. Він відкрив відомий в Ніжині «Gangster Pub». Це і стало початком вдалої кар’єри. Дійсно, це, мабуть, один із найоригінальніших закладів нашого міста. Молодь зацікавлена в тому, щоб відпочивати в цьому місці, отже, ідея з його створенням була вдалою. Ось як він пояснив саму назву та стиль закладу: «Хотілось створити паб у стилі 30-х рр. Ні в якому разі ми не були націлені на акцент бандитизму, просто хотілось створити цікавий заклад, в який буде хотітися йти».

На цьому приватний підприємець Юрій Хоменко не зупинився. Всю свою креативність і патріотизм він направив на створення ще однієї зони відпочинку, назва якої «Боївка». В ній поєднано національність, патріотизм і любов до своєї країни. Підприємець хотів втілити в місце поняття- культурний осередок. Сама ідея з назвою і загалом зі створенням виникла, коли Юрій відвідав Львів і побачив цікаве місце відпочинку «Краївка».За словами самого підприємця, його заклад став цікавішим і за дизайном, і за іншими критеріями.  Але загалом, обговоривши теперішнє відношення до цих місць, можна зробити висновок, що культурності нашій молоді не вистачає. За словами власника, в його заклади приходять, аби просто поїсти та випити, але культурою тут, як кажуть, і не пахне. Все залежить від нашого народу.

Наш підприємець не зупинився і на цьому. Його новим проектом є кінотеатр. Воно і не дивно, адже головним хобі Юрія є кінематограф і режисура. Ідея, як на мене, дуже вдала.

За словами Юрія Хоменка, сім’я надає йому велику моральну підтримку. Щодо планування часу, то нашому герою вистачає його і на домочадців, і на роботу. Сама справа приносить йому не тільки прибуток, але й моральне задоволення. Спитавши у нього, що є запорукою успіху будь-якого підприємця, він відповів: «Потрібно не боятись ризикувати, не шкодувати фінансів та головне - вірити у свої сили».

Тож вірте, йдіть до своєї мети, цінуйте кожний шанс долі - і успіх гарантований!