Ніжин

Офіційний сайт Ніжинської міської ради

Автор світлини Денис Скороход
Всі розділи

Анонси:

Історія міста

Історична довідка

На південних просторах Чернігівського Полісся, на березі тихоплинної річки Остер, що є притокою Десни, розкинулось тисячолітнє місто Ніжин, яке знаходиться за 83 км від м. Чернігова та за 126 км від м. Києва. Ніжин - важливий вузол залізничних та автомобільних доріг. Має аеродром, підпорядкований Міністерству з питань надзвичайних ситуацій. У вересня 1993 року ніжинці відмітили історичну дату – 1000-літній ювілей. 

history nezhin

Територія, на якій розташоване м. Ніжин, за археологічними дослідженнями була заселена ще в глибоку давнину - за доби неоліту, а в епоху бронзи (XVIII-IX ст. до н. е.) у цьому регіоні відбувся бурхливий розвиток відтворюючого господарства. Найбільш цікавими пам’ятками доби раннього заліза на Ніжинщині є поселення так званої черняхівської культури (ІІІ-V ст. н. е.). Племена мали тісні торговельні стосунки з країнами античного світу та античними державами - містами у Північному Причорномор’ї.

Саме з племенами черняхівської культури вчені пов’язують знахідки на околицях Ніжина окремих монет та скарбів срібних римських динаріїв перших століть нашої ери. Уперше Ніжин згадується у літописі "Повість временних літ" за Іпатіївським списком 1078 р., Нежатин - 1135 р., а Уненіж - 1147 р. На початку ХІІІ ст. Уненіж розділив трагічну долю інших міст Чернігівського князівства. У жовтні 1239 р. золотоординський загін хана Менту по дорозі на Чернігів знищив укріплення Уненіж. Але місто знову й знову підіймалося з руїн. З другої половини XIV ст. Ніжин входив до складу Великого Князівства Литовського. У результаті війни Російської держави з Литвою (1500-1503 рр.) Ніжин у складі Чернігово-Сіверських земель відійшов до Росії. Проте через деякий час знову опинився у залежності від Речі Посполитої. У першій чверті XVII ст. польський король Сигізмунд ІІІ, захопивши територію Чернігівщини, яка межувала з Росією, почав укріплювати основні її міста та надавати їм привілеї. 26 березня 1625 р. він надав Ніжину магдебурзьке право, земельні володіння та герб із зображенням Георгія Побідоносця, який списом вражає змія. Уже на той час майстерність ніжинських ковалів, зброярів, майстрів золотих справ, чоботарів, ткачів високо цінувалася далеко за межами міста. Надзвичайно популярними стають Ніжинські ярмарки. У 1648 р. розпочалася визвольна війна під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Був сформований Ніжинський козацький полк. Козаки Ніжинського полку (близько 10 тис.) восени 1648 р. визволили від польської шляхти всю Ніжинщину, а в 1649 р. брали участь у поході на Кодак. У 1653 р. козаки під командуванням ніжинського полковника Івана Золотаренка воювали на півночі Чернігівщини, а протягом 1654-1655 рр. брали участь у визволенні Білорусії від польсько-литовських загарбників. Утворюється Гетьманська держава, яка згідно з рішеннями Переяславської Ради та Березневих статей 1654 р. знаходилась у тісних зв’язках з Росією. Після смерті Богдана Хмельницького у 1657 р. представники різних угруповань козацької старшини вели жорстоку боротьбу, намагаючись визначити, бути Україні під владою Москви чи під владою інших держав. 17-18 червня 1663 р. в Ніжині відбулася загальна, або "Чорна" (з участю "черні" - козацької голоти) рада козацтва, на якій були присутні понад 40 тис. козаків з усієї України. Під час обрання гетьмана пройшли масові збройні сутички між прихильниками претендентів, внаслідок яких перемогу здобув Іван Брюховецький. Тоді загинули два інших претенденти на гетьманську булаву - ніжинський полковник Василь Золотаренко та прилуцький полковник і наказний гетьман Яким Сомко. Після загибелі у 1668 р. гетьмана Івана Брюховецького до влади приходять ті представники козацької старшини, які не бачили іншого виходу, як визнати зверхність московської влади. Поступово Україна втрачає свої автономні права і стає частиною Російської імперії. Ніжин у ХVII-ХVІІІ ст. був багатонаціональним містом. Тут крім українців і росіян жили греки, болгари, турки, перси, німці, поляки. Важливу роль у торговельному житті Ніжина відіграли греки.

Статистичні дані свідчать, що найбільша їх кількість була у 1746 р. (1800 осіб). Вони торгували суконними виробами, тканинами, золотом, сріблом. Гетьмани України своїми універсалами, а російські царі своїми грамотами надавали всілякі пільги грекам. У 1696 р. було засноване в Ніжині Грецьке братство, яке у першій половині XVIII ст. було реорганізовано у грецьку купецьку громаду. У 80-ті роки XVIII ст. річний обсяг товарообігу трьох ніжинських ярмарків становив 1 млн 800 тис. карбованців. З другої половини XVII та у XVIII ст. місто стає одним із провідних центрів внутрішньої та зовнішньої торгівлі України. Ніжин мав налагоджені зв’язки з ринками України, Росії, Молдавії, Криму, Німеччини, Австрії, Італії, Туреччини.

Найбільшими і найвідомішими у Ніжині були Троїцький, Покровський та Всеїдний ярмарки, кожний з яких тривав до 10 тижнів. Паралельно з економічно-торговельною діяльністю розвивалось і духовне та культурне життя: будувались школи, училища, лікарні, храми. Тут уперше на Лівобережжі була відкрита у 1740 р. аптека. У 1805 р. у Ніжині було засновано Гімназію вищих наук князя Безбородька, яка поклала початок вищій освіті не тільки в місті, а й на всій Лівобережній Україні. Під час Великої Вітчизняної війни в Ніжині діяла молодіжна підпільна організація під керівництвом сліпого юриста Я.П. Батюка. У червні 1943 р. гітлерівці заарештували підпільників і після тортур розстріляли. У 1965 р. Я.П. Батюку було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У роки війни більш як 9 тис. ніжинців героїчно билися на фронтах. Понад 3 тис. не повернулися до рідних осель. У кар’єрі цегельного заводу було розстріляно 5 тис. жителів, 415 ніжинців відправили німці на рабську працю до Німеччини.